РОЛЬ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОГО ПЛАНУВАННЯ В ПОКРАЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ДІАФІЗУ ПЛЕЧОВОЇ КІСТКИ

  • S.V. Kononenko Полтавський державний медичний університет
Ключові слова: рентгенологічне дослідження, комп’ютерна томографія, комп’ютерне медичне моделювання, високоенергетична травма, лікування переломів діафізу плечової кістки.

Анотація

Переломи діафізу плечової кістки досить часта проблема, з якою стикаються в своїй повсякденній практиці лікарі-травматологи. З розвитком індустріалізації суспільства характер травм у пацієнтів працездатного віку змінюється: низькоенергетична травма замінюється високоенергетичною. У забезпеченні ефективності лікування пацієнтів з переломами діафізу плечової кістки значну роль відіграє ретельне передопераційне планування. Для його виконання користуються такими додатковими методами дослідження, як рентгенологічний та комп’ютерної томографії. Мета роботи: визначення ролі передопераційного планування в покращенні ефективності лікування переломів діафізу плечової кістки. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження стали 49 пацієнтів віком від 19 до 75 років з багатоуламковими переломами діафізу плечової кістки. За віковим розподілом переважали пацієнти працездатного віку, за гендерним – чоловіки. У більшості випадків (81,6%) причиною перелому була високоенергетична травма. За класифікацією АО 20,4% складали переломи типу 12В, 79,6% – типу 12С. Методи консервативного лікування були застосовані у 18,4% пацієнтів, оперативного – у 81,6%. У 42,9% випадків було виконано комп’ютерну томографію пошкодженої діафізарної ділянки плечової кістки з подальшою її оцінкою та створенням анатомічної цифрової 3D моделі. У 61,2% пацієнтів для розробки оптимальної тактики репозиції кісткових фрагментів при переломі діафізу плечової кістки було використану схему типових контактних взаємовідносин між кістковою та м’язовою тканинами досліджуваної ділянки плечової кістки. Результати дослідження та їх обговорення. Виділено 4 групи пацієнтів в залежності від застосованих методів дослідження та обраної тактики передопераційного планування. Першу групу складали пацієнти, яким з метою передопераційного планування було виконано лише стандарті рентгенограми у двох проекціях. До другої групи увійшли пацієнти, яким в поєднанні зі стандартними рентгенограмами було виконано комп’ютерну томографію з анатомічним 3D моделюванням. Третю групу склали пацієнти, яким було виконано стандартну рентгенографію в поєднанні із застосуванням схеми типових контактних взаємовідносин між кісткової та м’язовою тканинами. До четвертої групи увійшли пацієнти, яким з метою передопераційного планування було виконано рентгенограми, комп’ютерну томографію з анатомічним 3D моделюванням та застосовано схему типових контактних взаємовідносин. Додаткові методи дослідження, а саме індивідуальне анатомічне 3D моделювання перелому на основі результатів комп’ютерної томографії, у поєднанні із урахуванням біомеханічних особливостей зміщення кісткових відламків дозволяють підвищити якість передопераційного планування, розробити алгоритм анатомо-функціональної інтраопераційної репозиції кісткових відламків, скоротити час виконання оперативного втручання та знизити ризики ятрогенного пошкодження важливих м’якотканинних структур.

Посилання

1. Schoch BS, Padegimas EM, Maltenfort M, et al. Humeral shaft fractures: national trends in management. J Orthop Traumatol. 2017;18(3):259–63.

2. Beeres FJ, Diwersi N, Houwert MR, et al. ORIF versus MIPO for humeral shaft fractures: a meta-analysis and systematic review of randomized clinical trials and observational studies. Injury. 2021;52(4):653–63.

3. Pipkorn B, Iraeus J, Lindkvist M, et al. Occupant injuries in light passenger vehicles-A NASS study to enable priorities for development of injury prediction capabilities of human body models. Accid Anal Prev. 2020;138(105443):105443.

4. Olson JJ, Entezari V, Vallier HA. Risk factors for nonunion after traumatic humeral shaft fractures in adults. JSES Int. 2020;4(4):734–8.

5. Ferrara F, Biancardi E, Touloupakis G, et al. Residual interfragmentary gap after intramedullary nailing of fragility fractures of the humeral diaphysis: short and midterm term results. Acta Biomed. 2019;90(4):432–8.

6. Valencia-Ramón EA, Hazan-Lasri E, Pineda-Gómez E, et al. Alteration of X-ray measurements in proximal humerus osteosynthesis with intramedullary nail. Acta Ortop Mex. 2020;34(2):81–6.

7. Wang C, Zhu Y, Long H, Lin Z, Zhao R, Sun B, et al. Threedimensional mapping of distal humerus fracture. J Orthop Surg Res. 2021;16(1):545.

8. Pelypenko O, Kovalov O. Analysis of the causes of mechanical complications after osteosynthesis of the limbs. The problems of traumatology and osteosynthesis. 2020;(1(19)):47–59.

9. Kononenko SV, Pelypenko OV. Biomechanical features of comminuted humeral shaft fractures. Act Probl of the Modern Med. 2021;21(1):26–9.
Опубліковано
2022-04-20
Як цитувати
Kononenko, S. (2022). РОЛЬ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОГО ПЛАНУВАННЯ В ПОКРАЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ ДІАФІЗУ ПЛЕЧОВОЇ КІСТКИ. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 22(1), 41-45. https://doi.org/10.31718/2077-1096.22.1.41