ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ У РЕЦИПІЄНТІВ НИРКОВОГО ТРАНСПЛАНТАТУ

  • S. M. Kolupayev Харківський національний медичний університет
  • N. M. Andonieva Харківський національний медичний університет
Ключові слова: трансплантація нирки, патогенез, сечокам’яна хвороба, контактна уретеролітотрипсія, інфекція сечовивідних шляхів.

Анотація

Мета роботи полягала в дослідженні частоти та патогенетичних особливостей розвитку сечокам’яної хвороби у реципієнтів ниркового трансплантату та оцінці можливостей використання малоінвазивних методів лікування в цій категорії пацієнтів. Пацієнтам у скринінговому порядку проводилось ультразвукове дослідження трансплантованої нирки та сечових шляхів. У випадку виявлення каменю додатково проводилася мультиспіральна комп’ютерна томографія задля уточнення розмірів, локалізації та рентгенівської щільності каменю. Контрастування не проводилось з метою уникнення гострого ниркового пошкодження трансплантату. Додатково всім хворим проводилось комплексне обстеження з оцінкою клінічних аналізів крові, сечі, біохімічного аналізу крові з визначенням креатиніну, сечовини, фосфору, магнію, кальцію, паратиреоїдного гормону. Пацієнтам з діаметром каменю до 5 мм та рентгенівською щільністю нижче 1000 HU призначалося динамічне спостереження та літолітична терапія. Контактна уретеролітотрипсія виконувалась пацієнтам з діаметром каменів понад 6 мм. Мінеральний склад каменів після літотрипсії оцінювався за допомогою інфрачервоної спектроскопії. За результатами дослідження, частота виявлення сечокам’яної хвороби у реципієнтів нирки склала 7,8%. У пацієнтів з наявністю каменів трансплантату та сечових шляхів виявлено достовірне збільшення рівня паратиреоїдного гормону та кальцію крові, лейкоцитурія різного ступеню вираженості у порівнянні з пацієнтами без сечокам’яної хвороби. Після виконання контактної уретеролітотрипсії стан «stone free» досягнуто у всіх пацієнтів, що підтверджено контрольним ультразвуковим дослідженням на п’яту добу після літотрипсії. Інфрачервона спектроскопія видалених фрагментів каменів визначила їх змішаний мінеральний склад, домінуючим компонентом якого були фосфати кальцію. Отримані дані свідчать про те, що можливими патогенетичними факторами, які сприяють формуванню сечових каменів у реципієнтів ниркового трансплантату, є гіперпаратиреоз та спричинена їм гіперкальціємія, а також інфекція сечовивідних шляхів. Контактну літотрипсію слід розглядати методом першого вибору у даній категорії пацієнтів.

Посилання

1. Kolesnyk MO, Kozliuk NI, Razvazhaieva OO. Analiz medychnoi dopomohy v Ukraini dlya nefrolohichnykh khvorykh u 2019 rotsi [Analysis of medical care in Ukraine for nephrological patients in 2019]. Ukr J Nephrol Dial. 2020; 4(68): 11-7. (Ukrainian).

2. Zens TJ, Danobeitia JS, Leverson G, et al. The impact of kidney donor profile index on delayed graft function and transplant outcomes: A single-center analysis. Clin Transplant. 2018; 32(3): e13190.

3. Sorokin I, Mamoulakis C, Miyazawa K, et al. Epidemiology of stone disease across the world. World J Urol. 2017; 35: 1301–1320.

4. Trinchieri A. Epidemiology of urolithiasis: an update. Clin Cases Miner Bone Metab. 2008; 5: 101–6.

5. Zhuo D, Li M, Cheng L, et al. A Study of Diet and Lifestyle and the Risk of Urolithiasis in 1,519 Patients in Southern China. Med Sci Monit. 2019; 25: 4217-4224. doi: 10.12659/MSM.916703

6. Baatiah NY, Alhazmi RB, Albathi FA, et al. Urolithiasis: Prevalence, risk factors, and public awareness regarding dietary and lifestyle habits in Jeddah, Saudi Arabia in 2017. Urol Ann. 2020; 12(1): 57-62.

7. Krajewski W, Dembowski J, Kołodziej A, et al. Urological complications after renal transplantation - a single centre experience. Cent European J Urol. 2016; 69(3): 306-311.

8. Bollée G, Cochat P, Daudon M. Recurrence of crystalline nephropathy after kidney transplantation in APRT deficiency and primary hyperoxaluria. Can J Kidney Health Dis. 2015; 2: 31.

9. Cohen-Bucay A, Gordon CE, Francis JM. Non-immunological complications following kidney transplantation. F1000Res. 2019; 8: F1000 Faculty Rev-194.

10. Roodnat JI, de Mik-van Egmond AME, Visser WJ. A Successful Approach to Kidney Transplantation in Patients With Enteric (Secondary) Hyperoxaluria. Transplant Direct. 2017; 3(12): e331.
Опубліковано
2021-06-17
Як цитувати
Kolupayev, S. M., & Andonieva, N. M. (2021). ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ У РЕЦИПІЄНТІВ НИРКОВОГО ТРАНСПЛАНТАТУ. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 21(2), 67-70. https://doi.org/10.31718/2077-1096.21.2.67