БІОМЕХАНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СКАЛКОВИХ ПЕРЕЛОМІВ ДІАФІЗУ ПЛЕЧОВОЇ КІСТКИ

  • S.V. Kononenko Українська медична стоматологічна академія, Полтава, Україна
  • O.V. Pelypenko Українська медична стоматологічна академія, Полтава, Україна
Ключові слова: діафізарні переломи плечової кістки, травматологія, біомеханіка м’язів плеча, зміщенням кісткових відламків, пошкодження променевого нерву, низькоенергетична травма.

Анотація

Переломи діафізу плечової кістки складають від 3 до 5% від загальної кількості переломів. Визначається чіткий бімодальний віковий розподіл пацієнтів з діафізарними переломами плечової кістки. Найбільше випадків зустрічається у чоловіків 21-30 років та у літніх жінок 60-80 років. Біомеханічні особливості зміщення кісткових відламків при переломі діафізу плечової кістки є важливою складовою в плануванні подальшої тактики лікування пацієнта та його реабілітації. Мета роботи: визначення можливих варіантів зміщення кісткових відламків та визначення ролі впливу м’язового компоненту на вектор їх зміщення при переломах на різних рівнях діафізарної ділянки. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження стали 50 пацієнтів віком від 18 до 78 років зі скалковими переломами діафізу плечової кістки. За віковим розподілом переважали пацієнти віком від 55 до 78 років – 68%. У більшості випадків (62%) причиною скалкових переломів являвся низькоенергетичний травмуючий чинник. 60% пацієнтів було госпіталізовано в період першої доби з моменту виникнення травми. За класифікацією АО 72% склали переломи типу 12В та 28% – типу 12С. Методи оперативного лікування було використано у 76% пацієнтів, консервативного – у 24%. Вплив м’язового компоненту на зміщення кісткових відламків визначався за результатами даних комп’ютерної томографії та рентгендосліджень із застосуванням схеми типової інсерції м’язів на досліджуваній ділянці плечової кістки. Достовірні індивідуальні анатомічні особливості було визначено інтраопераційно. Результати та обговорення. Виділено 3 групи пацієнтів у яких було діагностовано скалковий перелом діафізу плечової кістки. Першу групу склали пацієнти похилого та старечого віку з низькоенергетичною травмою. До другої групи увійшли пацієнти віком від 18 до 59 років з низькоенергетичною травмою. Третю групу склали пацієнти з високоенергетичною травмою. В результаті дослідження виявлено ключові м’язи, які мали вплив на зміщення кісткових відламків при багатоскалкових переломах діафізу плечової кістки, а саме: дельтоподібний, великий грудний, дзьобо-плечовий, триголовий, двоголовий, плечовий та широкий м’яз спини. На основі проведеного аналізу клінічних даних виявлено взаємозв’язок рівня перелому при низькоенергетичних травмах від віку та статі. Для осіб похилого та старечого віку жіночої статі характерні переломи дистально місця прикріплення дельтоподібного м’язу. Для осіб віком від 18 до 59 років характерною була локалізація перелому проксимально місця прикріплення дельтоподібного м’язу. иявлено синергізм дії м’язів аддукційної групи на кісткові відламки при багатоскалкових переломах. Це потрібно враховувати під час виконання закритої репозиції, а також під час оперативного втручання.

Посилання

1. Hu X, Xu S, Lu H, Chen B, Zhou X, He X, et al. Minimally invasive plate osteosynthesis vs conventional fixation techniques for surgically treated humeral shaft fractures: a meta-analysis. Journal of orthopaedic surgery and research. 2016;11(1):59. https://doi.org/10.1186/s13018-016-0394-x

2. Bergdahl C, Ekholm C, Wennergren D, Nilsson F, Möller M. Epidemiology and patho-anatomical pattern of 2,011 humeral fractures: data from the Swedish Fracture Register. BMC musculoskeletal disorders. 2016;17(1):159.https://doi.org/10.1186/s12891-016-1009-8

3. Schoch BS, Padegimas EM, Maltenfort M, Krieg J, Namdari S. Humeral shaft fractures: national trends in management. Journal of Orthopaedics and Traumatology. 2017;18(3):259. https://doi.org/10.1007/s10195-017-0459-6

4. Ji C, Li J, Zhu Y, Liu S, Fu L, Chen W, et al. Assessment of incidence and various demographic risk factors of traumatic humeral shaft fractures in China. Scientific reports. 2019;9(1):1-9. https://doi.org/10.1038/s41598-018-38035-y

5. Chang G, Ilyas AM. Radial nerve palsy after humeral shaft fractures: the case for early exploration and a new classification to guide treatment and prognosis. Hand Clinics. 2018;34(1):105-12. https://doi.org/10.1016/j.hcl.2017.09.011

6. Miquel J, Santana F, Palau E, Vinagre M, Langohr K, Casals A, et al. Retaining or excising the supraspinatus tendon in complex proximal humeral fractures treated with reverse prosthesis: a biomechanical analysis in two different designs. Archives of orthopaedic and trauma surgery. 2018;138(11):1533-9. https://doi.org/10.1007/s00402-018-3016-8

7. Chalmers PN, Wimmer MA, Verma NN, Cole BJ, Romeo AA, Cvetanovich GL, et al. The relationship between pitching mechanics and injury: a review of current concepts. Sports Health. 2017;9(3):216-21. https://doi.org/10.1177/1941738116686545

8. Mellano CR, Frank RM, Shin JJ, Jain A, Zuke WA, Mascarenhas R, et al. Subpectoral biceps tenodesis with PEEK interference screw: A biomechanical analysis of humeral fracture risk. Arthroscopy: The Journal of Arthroscopic & Related Surgery. 2018;34(3):806-13. https://doi.org/10.1016/j.arthro.2017.09.012
Опубліковано
2021-03-21
Як цитувати
Kononenko, S., & Pelypenko, O. (2021). БІОМЕХАНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СКАЛКОВИХ ПЕРЕЛОМІВ ДІАФІЗУ ПЛЕЧОВОЇ КІСТКИ. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 21(1), 26-29. https://doi.org/10.31718/2077-1096.21.1.26