КЛІНІКО-НЕВРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА РІВЕНЬ АУТОАНТИТІЛ ДО НЕЙРОСПЕЦИФІЧНИХ АНТИГЕНІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ГЕМОБЛАСТОЗИ

  • O. O. Piddubna Українська медична стоматологічна академія, Полтава, Україна
Ключові слова: нейроантигени, ураження нервової системи, гемобластози, енцефалопатія, полінейропатія.

Анотація

Мета дослідження. Визначити рівень аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів та їх зв’язок з клінічними проявами ураженням нервової системи при хронінчих гемобластозах. Матеріали та методи. Було обстежено 86 пацієнтів з хронічними гемобластозами, яких було розподілено на 3 групи: група 1 – пацієнти із хронічним лімфолейкозом (n=30), група 2 – хворі на хронічний мієлолейкоз (n=30), група 3 – пацієнти із множинною мієломою (n=26). У якості контрольної групи було обрано 21 пацієнта неврологічного стаціонару без імунологічних та гематологічних порушень. У пацієнтів із хронічними гемобластозами вивчали анамнестичні дані щодо наявності клінічного діагнозу ураження нервової системи до та після моменту встановлення онкогематологічного діагнозу. Також було проведене повне неврологічне обстеження хворих на хронічні гемобластози з визначенням основних неврологічних синдромів. В периферійній крові визначали рівень аутоантитіл до нейроспецифічних антигенів методом імуноферментного аналізу. Рівень циркулюючих імунних комплексів визначали за методом селективної преципітації комплексів антиген-антитіло. Результати дослідження підлягали статистичному аналізу, який проводили за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel 2019 та IBM SPSS Statistics 26.0. Отримані дані обробляли методами описової статистики. Результати дослідження. Виявлено, що у пацієнтів із хронічним лімфолейкозом статистично значимо частіше розвивається енцефалопатія (70%) і радикулопатія (40%). Для пацієнтів із хронічним мієлолейкозом характерний розвиток енцефалопатії (43%) і полінейропатії (20%). Розвиток множинної мієломи статистично значимо супроводжується появою радикулопатії (50%) і полінейропатії (53%). Висновок. Ураження нервової системи є досить частим і патогенетично обґрунтованим наслідком при хронічних гемобластозах. Розвиток вторинної енцефалопатії при хронічному лімфолейкозі може бути наслідком паранеопластичного синдрому за рахунок надлишкової продукції цитокінів та активаторів плазміногену. Переважання радикулопатії при хронічному мієлолейкозі можливо достовірно пояснити високим ступенем вираженості проліферативного синдрому зі схильністю до виникнення локалізованих хлором, які можуть компримувати відповідні корінці периферичних нервів. Однак, периферичні ураження нервової системи більш характерні для пацієнтів із множинною мієломою, що може бути обумовлено гіперпарапротеїнемією в поєднанні з хіміотерапевтичних лікуванням основного захворювання. Поряд з цим хронічний лімфолейкоз і хронічний мієлоолейкоз викликають підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів. Імунологічні зміни вказують на значні ураження нервових волокон і досить швидке руйнування нейронів при всіх формах хронічних гемобластозів.

Посилання

1. Kriachok IA. Hemoblastozy [Hemoblastosis]. In: Bondar HV, Shevchenko AI, Halaichuka II, et al. Onkolohiia: natsionalnyi pidruchnyk dlia studentiv medychnykh zakladiv vyshchoi osvity [Oncology: national textbook for students of higher medical institutions]. Kyiv: Medytsyna; 2019. P. 474-500. [Ukrainian]

2. Onkoimmunolohyia, hemoblastozy. [Onkoimunology, hemoblstosis]. Medytsynskaia Immunolohyia 2011;13(4-5):426. [Russian]

3. Lemeshonok LS, Vysmont FY. Patofyzyolohycheskye aspekty hemoblastozov. Leikozy: uchebno-metodycheskoe posobye [Patophisiological aspects of hemoblastosis]. Mynsk: BHMU; 2019. 52 s. [Russian]

4. Lytvytskyi PF, Zhevak TN. Hemoblastozy. Leikozy lymfoydnoho proyskhozhdenyia. [Lymphoid leukemia]. Voprosy sovremennoi pedyatryy. 2016;15(5):457-70. [Russian]

5. Ponomariov VV, Zharykova AV. Nevrolohycheskye narushenyia pry onkohematolohycheskykh zabolevanyiakh. [Neurological disorders at oncohematological diseases]. Medytsynskye novosty. 2011;1:6-9. [Russian]

6. Piddubna OO, Lytvynenko NV. Otsinka yakosti zhyttia u khvorykh na hemoblastozy z urazhenniam nervovoyi systemy [The assessment of the life quality in patients with chronic hemoblastosis]. Problemy ekolohii ta medytsyny. 2016;20(1-2):10-2. [Ukrainian]

7. Sytkaly YV, Chyrychkyn AS, Kolokolov OV. Porazhenye peryferycheskoi nervnoi systemy, assotsyyrovannoe s pryemom lekarstvennykh sredstv. [Disorders of the nervous system, associated with medication]. Lechashchyi vrach. 2019;5:19-25. [Russain]

8. Koroliova ES, Alyfyrova VM, Holdberh VE, et al. Klynycheskoe, neirofyzyolohycheskoe i immunolohycheskoe obsledovanye onkolohycheskykh patsyentov s porazhenyem peryferycheskykh nervov [Clinical, physiological and immunology examination with the disorders of the peripheral nerves]. Biul. Syb. Medytsyny. 2013;12(5):39-45. [Russian]

9. Meshcheriakova AV, Zorkyn EK. Porazhenye peryferycheskoi nervnoi systemy v strukture postkhymyoterapevtycheskykh oslozhnenyi. Obzor lyteratury [The disorders of the peripheral nervous system in structure of chemotherapy complications]. Mezhdunarodnyi zhurnal humanytarnykh y estestvennykh nauk. 2017;9:35-40. [Russian]

10. Sytkaly YV, Kolokolov OV. Paraneoplastycheskyi nevrolohycheskyi syndrom: aktsent na porazhenye peryferycheskoi nervnoi systemy (obzor) [Paraneoplastic syndrome: emphasis on damage to the peripheral nervous system]. Saratovskyi nauchno-medytsynskyi zhurnal. 2017;13(1):174-80. [Russian]

11. Iakovlev AA. Polyneiropatyia u patsyentov s paraproteynemycheskymy hemoblastozamy [Polyneuropathy at patients with paraproteinemic hemoblastosis] [dyssertatsyia]. Pervyi Sankt-Peterburhskyi Hosudarstvennyi medytsynskyi unyversytet im. akademika Y.P. Pavlova Mynysterstva zdravookhranenyia RF. Sankt-Peterbur; 2015. 176 s. [Russian]

12. National Organization for Rare Disorders (NORD). Paraneoplastic Neurologic Syndromes [Internet]. 2016. Available from: https://rarediseases.org/rare-diseases/paraneoplastic-neurologic-syndromes/

13. Berzero G, Psimaras D. Neurological paraneoplastic syndromes: an update. Curr Opin Oncol. 2018 Nov;30(6):359-367.

14. De Simoni D, Höftberger R. Paraneoplastic neurological syndromes : A current summary. Internist (Berl). 2018 Feb;59(2):151-8.

15. Pelosof LC, Gerber DE. Paraneoplastic syndromes: an approach to diagnosis and treatment. Mayo Clinic Proceedings. 2010 Sep;85(9):838-54.

16. Khadilkar SV, Patel BA, Bala M. Paraneoplastic neurological syndromes: What the physician should know. J Assoc Physicians India. 2018 Sep;66(9):11-3.

17. Suponeva N.A. Klynycheskaia y dyahnostycheskaia rol autoantytel k hanhlyozydam peryferycheskykh nervov: obzor lyteratury y sobstvennye dannye [Clinical and diagnostic role of antibodies for gangliozids of peripheral nerves]. Nervno-myshechnye bolezny. 2013;1:26-31. [Russian]

18. Hruden MA, Sherstnev VV, Efremova NM. Neirotrofycheskye faktory i antytela k nym: uchastye v razvytyy neiroymmunnykh reaktsiy pry razlychnykh narushenyiakh nervnoi systemy Neiroymmunolohyia: Materyaly X konferentsyy [Neurotrophic factors and antibodies to them: participation in the development of neuroimmune reactions in various disorders of the nervous system Neuroimmunology: Proceedings of the X conference]. SanktPeterburh; 2007. s. 57 [Russian]

19. Shcherbina OV. Pukhlynni markery: rol u klinichnii praktytsi. [Tumor markers: a role in clinical practice]. Onkolohyia. 2008;10(2):269-73 [Ukrainian]
Опубліковано
2020-12-30
Як цитувати
Piddubna, O. O. (2020). КЛІНІКО-НЕВРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА РІВЕНЬ АУТОАНТИТІЛ ДО НЕЙРОСПЕЦИФІЧНИХ АНТИГЕНІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ГЕМОБЛАСТОЗИ. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, 20(4), 83-87. https://doi.org/10.31718/2077-1096.20.4.83